Справа № 758/4964/14-ц
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2014 року суддя Подільського районного суду м.Києва Декаленко В. С., розглянувши матеріали заяви Комунального підприємства «Куренівське Подільського району міста Києва» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги,-
В С Т А Н О В И В :
Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги.
Дослідивши вищезазначені матеріали заяви приходжу до висновку про необхідність відмови у її прийнятті, виходячи з наступних підстав.
Так відповідно до ст. 96 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно ст. 98 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, в який подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік документів, що додаються до заяви.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй Постанові № 14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначив, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Мною встановлено, що незважаючи на вимоги вищезазначених норм цивільно-процесуального Закону та роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заявником не надано до суду будь-яких договорів про надання житлово-комунальних послуг, а також інших письмових доказів, що підтверджують фактичне їх надання.
Крім того заявником не надано доказів того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є учасниками правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг в розумінні ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», які визначають, що учасником зазначених правовідносин може бути власник квартири або наймач з якими укладаються відповідні договори. Участь же інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України), що в свою чергу дозволяло б пред'явлення до них вимог про стягнення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу; 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право; 3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2 - 5 частини другої статті 122 цього Кодексу.
Як вбачається з п. 9 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, останній роз'яснив, що наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Враховуючи вищевикладене приходжу до висновку про доведеність необхідності відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, оскільки із її змісту та доданих до неї документів вбачається спір про право, а саме не вбачається суб'єктивного права у заявника по відношенню до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відсутні документи, що підтверджують виникнення права вимоги до ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 4 ст. 100 ЦПК України, про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», керуючись ст.ст. 96, 100 ЦПК України,-
У Х В А Л И В :
Відмовити у прийнятті заяви Комунального підприємства «Куренівське Подільського району міста Києва» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СуддяВ. С. Декаленко
