У х в а л а
іменем україни
5 січня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Мартинюка В.І., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що вона з ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 з прилеглими до нього надвірними спорудами. Відповідно до державного акта на право власності на землю від 11 грудня 1998 року серії І-ЗК № 034839 власником земельної ділянки площею 0,077 га, на якій розташовані ці будівлі і споруди, є вона. Між ними не склалися добросусідські відносини. Відповідач фактично зайняв весь будинок та земельну ділянку, у зв'язку з чим вона змушена була звернутися до суду з позовом про виділ у натурі 1/2 частини будинку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Ухвалою Рахівського районного суду від 20 вересня 2010 року було затверджено мирову угоду щодо визначення в натурі кожному із співвласників Ѕ частки із спільного часткового майна у житловому будинку, шляхом виділення їх в натурі. У зв'язку з неприязними відносинами, що склалися між ними, проживати у своїй частині будинку вона не може. Викупити її частку будинку або продати їй свою відповідач не бажає. Вважає, що останній фактично користується її земельною ділянкою, вона не може здійснити реконструкцію виділеної їй за мировою угодою частини будинку, оскільки існування приналежних до будинку надвірних будівель та споруд, що є спільною частковою власністю з відповідачем, перешкоджають цьому. Спільне володіння надвірними будівлями та спорудами з відповідачем на земельній ділянці, власником якої є вона, порушує її право власності на землю. Деякі з них побудовані з порушенням будівельних норм, а тому підлягають знесенню, існування частини з них є недоцільним з огляду на умови мирової угоди, вартість частини з них вона бажає компенсувати, щоб усунути порушення права власності на землю, а частину необхідно розібрати. Крім того, вважає, що відповідачем здійснено самовільне будівництво на належній їй на праві власності земельній ділянці, яке підлягає знесенню. Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_3 земельною ділянкою та розібрати самочинно збудований вольєр під літ. «Е» і засипати вигрібну яму під літ. «Є». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Наумчук Судді:В.І. Мартинюк Г.І. Мостова
