Справа № 739/1300/14-ц
Провадження № 2/739/308/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" жовтня 2014 р. м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря - Лукаш Н.Я.,
позивачки - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Топаз ЛТД» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Топаз ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації моральної шкоди.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що у період з 15 червня 2011 року по 09 липня 2013 року вона працювала на посаді оператора АЗС у ПП «Топаз ЛТД». Після звільнення за згодою сторін 09 липня 2013 року їй не було виплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 3 559 грн. 71 коп. На час звернення з позовом до суду вказана заборгованість їй не виплачена, у зв'язку з чим вона має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день вирішення справи. Також внаслідок невиплати заробітної плати їй було заподіяно моральну шкоду у зв'язку з тим, що вона була позбавлена можливості повноцінно підтримувати нормальні життєві зв'язки і змушена застосовувати додаткові зусилля для покращення свого матеріального добробуту, розмір якої оцінює у 1 000 грн.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві, проти розгляду справи з постановленням заочного рішення не заперечувала.
Представник відповідача до суду не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог частини п'ятої статті 74 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) шляхом надіслання судової повістки за місцезнаходження ПП «Топаз ЛТД». За таких обставин, враховуючи згоду позивачки, суд вважає, що справа може бути розглянута без участі представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено, 15 червня 2011 року позивачка було прийнята на роботу в ПП «Топаз ЛТД», на посаду оператора АЗС, з якої вона, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), звільнилася за згодою сторін 09 липня 2013 року (а.с. 4).
На день звільнення у ПП «Топаз ЛТД» перед позивачкою виникла заборгованість із заробітної плати у розмірі 3 559 грн. 71 коп., що підтверджується розрахунковим листом за червень 2013 року (а.с. 5).
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
З викладеного вище вбачається, що відповідач, який в день звільнення позивача не здійснив виплату останньому заборгованої заробітної плати, порушив вимоги законодавства щодо своєчасної виплати нарахованої заробітної плати. На час розгляду справи судом відомості про виплату позивачці заборгованої заробітної плати також відсутні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості із заробітної плати у розмірі 3 559 грн. 71 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивачки не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі і розмір такої заборгованості сторонами не оспорюється, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 10 липня 2013 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 29 вересня 2014 року, тобто по день прийняття рішення судом.
Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивачки, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
На підставі зазначеного нормативного акту, враховуючи, що заробітна плата позивачки, за останні повні два місяці роботи перед днем звільнення становила 1 662 грн. 00 коп. (за травень 2013 року - 775 грн. 60 коп., за червень 2013 року - 886 грн. 40 коп.), відповідно її середньоденний заробіток становив 44 грн. 92 коп. (1 662 грн. 00 коп. / 37 робочих днів). Виходячи з кількості робочих днів у період з 10 липня 2013 року по 29 вересня 2014 року, що становить 308 робочих днів, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 13 835 грн. 36 коп. (44 грн. 92 коп. х 308 днів).
Таким чином, позовні вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню зі стягнення 13 835 грн. 36 коп.
Вирішуючи питання про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 1 000 грн., завданої порушенням законних прав позивачки, суд виходить з того, що порядок відшкодування такої шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як встановлено судом, заробітна плата позивачці відповідачем не виплачувалася протягом лютого - липня 2013 року, внаслідок чого позивачка була позбавлена можливості використовувати зароблену заробітну плату для проживання, при цьому у вказаний період вона інших джерел доходу не мала, що в свою чергу порушило її благополуччя, позбавило можливості повноцінно підтримувати нормальні життєві зв'язки та змусило застосовувати додаткові зусилля для покращення свого матеріального добробуту.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки в якості компенсації моральної шкоди 1 000 грн. 00 коп. суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 3 559 грн. 71 коп.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.
Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
У зв'язку з тим, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача в дохід держави відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтею 21 Закону України «Про оплату праці», статтями 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294, 367 ЦПК України, суд
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Топаз ЛТД» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та компенсації моральної шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Топаз ЛТД», ідентифікаційний код юридичної особи 37267944, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість із заробітної плати у розмірі 3 559 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 71 копійка.
Стягнути з Приватного підприємства «Топаз ЛТД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 10 липня 2013 року по 29 вересня 2014 року, в розмірі 13 835 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) гривень 36 копійок.
Стягнути з Приватного підприємства «Топаз ЛТД» на користь ОСОБА_1 в якості компенсації моральної шкоди 1 000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного підприємства «Топаз ЛТД» в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення усієї суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 3 559 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 71 копійка.
Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку в десятиденний строк з дня винесення судом відповідної ухвали.
Особи, які брали участь у справі, можуть оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Суддя В.В. Чепурко
Повне рішення складено 03 жовтня 2014 року.
