Справа № 2-942/11
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2012 року місто Маріуполь
Орджоникідзевській районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:
головуючої судді Ковтуненко О.В.,
при секретарі Чуприна І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Біг Енергія»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу по кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач Відкрите акціонерне товариство Банк «Біг Енергія»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу по кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки. В ході розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги посилаючись на те, що 31 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Банк «Біг енергія»та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 23/07-01-2006-Ф з додатковими угодами № 1 та № 2, згідно якого позивач надав ОСОБА_2 споживчий кредит в сумі 31500 доларів США строком з 31 січня 2006 року по 31 січня 2016 року. В забезпечення повернення кредиту, майнові поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі договору іпотеки № 23/07-01-2006-1 від 31січня 2006 року передали в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,9 квадратних метрів та житловою площею 42,5 квадратних, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 1998 року за № 7978, зареєстрованого Маріупольським БТІ 02 липня 1998 року, реєстраційний № 37844. Свої зобовязання по кредитному договору № 23/07-01-2006-Ф від 31 січня 2006 року ВАТ Банк «Біг Енергія»виконало у повному обсязі, згідно умов договору, а відповідачка ОСОБА_2 свої зобовязання не виконала, у звязку з чим станом на 16 травня 2011 року залишок текучої заборгованості за кредитом склав 16949,22 доларів США, що дорівнює у гривневому еквіваленті 135229 гривень 35 копійок; прострочена заборгованість по кредиту та процентів склала 18193,80 долари США, що дорівнює у гривневому еквіваленті 145153 гривні 49 копійок; пеня за прострочку повернення процентів 4466 гривень 25 копійок. Крім того, їй нараховані штрафні санкції згідно умов договору № 23/07-01-2006-Ф від 31 січня 2006 року у розмірі 3000 гривень, а загальна сума заборгованості становить 154282 гривні 35 копійок. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 вищевказану суму заборгованості за кредитним договором № 23/07-01-2006-Ф від 31 січня 2006 року, суму судових витрат судовий збір у розмірі 1536 гривень та ІТЗ у розмірі 120 гривень. Крім того, просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 58,9 квадратних метрів та жилою площею 42,5 квадратних метрів, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 1998 року, виданого управлінням міського майна 15 червня 1998 року за № 7978, зареєстрованого Маріупольським БТІ 02 липня 1998 року, реєстраційний № 37844, шляхом продажу з укладанням позивачем іпотекодержателем від імені відповідачів договору купівлі продажу, будь-яким способом з іншою особою покупцем, з правом отримання витяг із Державного реєстру прав власності , а також наданням позивачу всіх потрібних прав, які необхідні для здійснення продажу.
В судовому засіданні представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю Банк «Біг Енргія», що діє на підставі довіреності, ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги і дала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не з,явилась по невідомим суду причинам, але від неї на адресу суду надійшла заява з проханням розглядати дану справу без її участі, але за участю її представника, що діє на підставі довіреності, ОСОБА_7
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представнки позивачки ОСОБА_2, що діють на підставі довіреності, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до відкритого судового засідання не з,явились по невідомим суду причинам, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином та своєчасно.
Згідно із статтею 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Статтею 6 Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини та основних свобод»від 04.11.1950 року, ратифікованою згідно із Законом України від 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і відкритий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановлений законом.
Представник відповідачки ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, ОСОБА_7 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги посилаючись на те, що позивач вів в оману відповідачку ОСОБА_12 відносно терміну нарахування відсотків за користування кредитом, тобто відсотки при розрахунку виходячи з 360 днів у році зменшуються, насправді ж, вони збільшуються за рахунок того, що збільшується сума, яку він має сплатити за кожен день. Також позивач вів відповідачку в оману, коли запевнив, що плата за користування кредитом буде нараховуватися лише на протязі 360 днів та відсотки, які вона має сплатити зменшуються на суму відсотків, які вона мала би сплатити за ці 5-6 днів, оскільки позивачка продовжувала нараховувати відсотки за користування кредитом на протязі 365-366 днів у році проти обіцяних 360 днів, виходячи з яких відповідачка і укладала даний договір. Також відповідачку було введено в оману відносно процентної ставки за користування кредитом. В п.2.1. договору зазначається, що за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 16% річних, пізніше за додатковою угодою №1 до кредитного договору № 23/07-01-2006-Ф від 31 січня 2006 року відсоткову ставку було змінено на 18% річних, проте розраховуючи відсотків за користування кредитом виходячи з 360 днів в році, а нарахування плати за користування кредитом за 365-366 днів в році, призвело до фактичного підвищення процентної ставки за користування кредитом на 0,37 % та забезпечило для банка отримання надприбутку. Просить суд відмовити у задоволені даного позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 31 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Банк «Біг Енергія»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 23/07-01-206-Ф, за яким остання отримала споживчий кредит в розмірі 21000 доларів США і прийняла на себе зобовязання повернути дану суму до 31 січня 2016 року та сплачувати проценти за користування ним (а.с.12-13).
Згідно додаткової угоди № 1 від 29 липня 2008 року до кредитного договору № 23/07-01-206-Ф від 31 січня 2006 року відсоткова ставка у розмірі 16% була збільшена до 18% річних (а.с.14)
В забезпечення взятих ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством Банк «Біг Енергія»та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 23/07-01-2006-І від 31 січня 2006 року, за яким останні передали в іпотеку належну їм на праві приватної власності трикімнатну квартиру, загальною площею 58,9 кв.м. та жилою площею 42,5 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 (а.с.18-21).
У відповідності з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до п. 1.4 кредитного договору № 23/07-01-206-Ф від 31 січня 2006 року, п.1.4 додаткової угоди № 1 від 29 липня 2008 року та п.1.4 додаткової угоди № 2 від 17 червня 2009 року ОСОБА_2 була зобовязана у визначений період сплачувати грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом (по кредиту, відсоткам та іншим витратам у відповідності з договором).
Згідно з положеннями ст. ст. 526, 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання зобовязання.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення умов кредитного договору відповідачка ОСОБА_2, починаючи з вересня 2010 року, припинила виконання своїх зобовязання, а саме припинила вносити щомісячні платежі.
Через порушення зобовязань за кредитним договором, станом на 16 травня 2011 року залишок текучої загальна сума заборгованості склала 154282 гривні 35 копійок.
Таким чином, судом встановлено, що як до звернення позивача до суду, так і під час судового розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 порушувала вимоги ст. 1054, 530 ЦК України, п. 1.4 кредитного договору.
При цьому, доводи представника відповідачки щодо введення відповідачку ОСОБА_2 в оману правового значення для вирішення даної справи не мають.
Що стосується стягнення з відповідачки ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 3000 гривень то суд в задоволені цієї частини позовних вимог вважає потрібним відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Банк свої зобовязання виконав у повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_2, відповідно до умов кредитного договору, грошову суму кредиту. Для розрахунку процентів за користування кредитом договором встановлена диференційна процентна ставка відповідно до строку непогашеного залишку по кредиту від 16 % річних, яка в подальшому збільшилась до 18%.
З наданого до позову розрахунку заборгованості, станом на 16 травня 2011 року залишок текучої заборгованості за кредитом склав 16949,22 доларів США, що дорівнює у гривневому еквіваленті 135229 гривень 35 копійок; прострочена заборгованість по кредиту та процентів склала 18193,80 долари США, що дорівнює у гривневому еквіваленті 145153 гривні 49 копійок; пеня за прострочку возврата процентів 4466 гривень 25 копійок. Крім того, їй нараховані штрафні санкції згідно умов договору № 23/07-01-2006-Ф від 31 січня 2006 року у розмірі 3000 гривень, загальна сума заборгованості склала 154282 гривні 35 копійок.
Вказаний розрахунок проведений відповідно до умов укладеного договору, процентна ставка розрахована відповідно другому розділу договору з урахуванням диференційованої процентної ставки.
Відповідно до ч.1 ст. 546 та ст.549 ЦК України виконання зобовязань забезпечується, зокрема , неустойкою, яка визначається як пеня і штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).
Пунктами 8.2, 8.3, 8.8. договору про надання кредиту передбачена відповідальність за порушення зобовязання, а саме пеня в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого кредиту та/або 1 відсоток від суми прострочених відсотків за кожний день прострочення платежу та штраф у розмірі 1% від суми кредиту. Крім того, договором передбачено, що за порушення умов кредитної угоди, які вимагають звернення банка до суду для примусового стягнення боргу за рахунок предмета іпотеки або застави позичальник сплачує банку штраф у розмірі 3000 гривень. Тобто, за одне й те саме порушення зобовязання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому ст.61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Отже, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення на користь позивача штрафних санкцій згідно умов договору № 23/07-01/2006-Ф від 31 січня 2006 року у розмірі 3000 гривень, а тому приходить до висновку про відмову у задоволені позову в цій частині.
Вимоги ч.2 ст. 1050 ЦК України передбачають, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Згідно ст. ст. 589, 590 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду.
У відповідності з положеннями ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 не виконує у встановлені строки зобовязання за кредитним договорам від 31 січня 2006 року, а тому позовні вимоги щодо звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитом на предмет іпотеки підлягають задоволенню.
Згідно ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Таке ж положення закріплене і в ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», при цьому право вибору реалізації предмету іпотеки законодавець надав іпотекодержателю (у даному випадку банку).
Згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія»підлягають стягненню сплачені судовий сбір у розмірі 1536 гривен та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 гривен.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Біг Енергія»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу по кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1, суму заборгованості по кредитному договору № 23/07-01-2006-Ф від 31 січня 2006 року - 151282 (сто пятдесят одна тисяча двісті вісімдесят дві) гривні 35 копійок, що складається з заборгованості за кредитом - 16949,22 доларів США, що дорівнює у гривневому еквіваленті 135229 гривень 35 копійок; простроченої заборгованості по кредиту та процентів - 18193,80 долари США, що дорівнює у гривневому еквіваленті 145153 гривні 49 копійок; пеня за прострочку повернення процентів 4466 гривень 25 копійок.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 23/07-01-2006-Ф 31 січня 2006 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Банк „Біг Енергія” та ОСОБА_2, у розмірі 151282 (ста пятдесяти одної тисячі двісті вісімдесят двох) гривень 35 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 58,9 квадратних метрів та жилою площею 42,5 квадратних метрів, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 1998 року, виданого управлінням міського майна 15 червня 1998 року за № 7978, зареєстрованого Маріупольським БТІ 02 липня 1998 року, реєстраційний № 37844, шляхом продажу з укладанням позивачем іпотекодержателем від імені відповідачів договору купівлі продажу, будь-яким способом з іншою особою покупцем, з правом отримання витяг із Державного реєстру прав власності , а також наданням позивачу всіх потрібних прав, які необхідні для здійснення продажу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерко товариства Банк «Біг Енергія»судові витрати в розмірі 1656 (одна тисяча шістсот пятдесят шість) гривень, з яких 1536 гривень судовий збір та 120 гривень оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія»- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя _______________
