ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01.10.2013Справа № 901/2725/13Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії, м. Сімферополь
до відповідача Військового комісаріату Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь
про стягнення 27145, 21 грн. заборгованості
За участю представників:
від позивача- Бреждіна Г.О., довіреність № 1326 від 20.12.2012
від відповідача- Григорчук О.А., довіреність № 3132 від 10.06.2013
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Кримської філії звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про стягнення суми заборгованості за надані телекомунікаційні послуги бізнес - мережі в розмірі 36 601,12 грн., 3% річних - 220,05 грн., пені - 463,74 грн.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 29.08.2013р.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором про надання телекомунікаційних послуг № 7001198 від 13.12.2012 року в частині повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка стала приводом для звернення позивача до суду.
Представник позивача надав заяву в порядку статті 22 господарського процесуального кодексу України, відповідно до якій просив зменшити суму позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги розмірі 26 710,88 грн., 3% річних - 141,79 грн., пені - 292,54 грн.
Суд, розглянувши надану заяву, суд прийняв її та подальший розгляд здійснює в межах змінених позовних вимог.
Відповідач у відзиві на позов заперечував проти стягнення пені та 3% річних, мотивуючи заперечення відсутністю вини в несвоєчасній оплаті послуг.
У судовому засіданні 01.10.2013 року відповідач визнав факт надання послуг на суму 26 710, 88 грн.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
13.12.2012 року між Військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № 7001198 ( а.с. 10-13).
Згідно розділу 1 вказаного Договору, Виконавець зобов'язується у 2012 році надавати Замовнику послуги з передавання даних і повідомлень за кодом класифікатора 64.20.1, а також супутні послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених замовником, які зазначені в додатках до цього договору, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.
У відповідності до пункту 4.1 договору, розрахунки провадяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунка-акта на оплату послуг.
У відповідності до пункту 4.2 договору, не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, Виконавець виставляє замовнику рахунок.
Замовник зобов'язаний оплатити рахунок не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. У разі неотримання рахунку, замовник звертається до служби розрахунків виконавця для отримання інформації про належну до сплати суму, що сторони погодили в пункті 4.3.
Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України «Про телекомунікації», підпункту 6 пункту 36 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. N 295 відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з лютого 2013 року по липень 2013 року на суму 26 710, 88 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою-розрахунком заборгованості, що стало підставою для звернення з позовом до суду .
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач проти факту отримання послуг не заперечує, крім того, за контр розрахунком відповідача його заборгованість становить навіть більшу суму, ніж заявлена позивачем до оплати.
Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 26 710, 88 грн. заборгованості за користування телекомунікаційними послугами.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних - у сумі 141, 79 грн.
Відповідач проти стягнення пені та 3% річних заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем невірно оформлені рахунки, проте це не є обставиною, що звільняє відповідача від своєчасної оплати отриманих послуг, оскільки в договорі чітко погоджена дата оплати, яка не пов'язана із безпосереднім отриманням рахунку. Заявлена відповідачем підстава вважати несвоєчасну оплату поважною, яка виразилась в запізній підготовці додаткової угоди позивачем, також не є поважною, оскільки в пункті 10.3 договору сторони погодили, що у випадку коли жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах. Отже відсутність на момент спірного періоду підписаної додаткової угоди не твердить про відсутність обов'язків у сторін одна перед одною щодо виконання договору про надання послуг.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума 3% річних має бути розрахована починаючи з 21.03.2013 року, оскільки прострочення заборгованості за лютий 2013 року початком має 21.03.2013 року у відповідності до умов договору:
4 199, 98 грн. ( борг за лютий 2013 року з врахуванням часткової оплати) х 141 день х 3%/365 днів = 48, 67 грн.
4 131,17 грн. х 111 днів х 3%/365 днів = 37, 69 грн.
4 594, 80 грн. х 81 день х 3%/365 днів = 30, 59 грн.
4 594, 80 грн. х 50 днів х 3%/365 днів = 18,88 грн.
4 594, 80 грн. х 19 днів х 3%/365 днів = 7, 18 грн.
Матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 143,01 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходу за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума 3 % річних 141, 79 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 292,54 грн. Пеня передбачена пунктом 7.1 Договору та складає облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до пункту 7.3 договору сторони погодили, що пеня нараховується з 1 числа місяця, наступного за розрахунковим, проте таке нарахування суперечить вимогам законодавства з принципу нарахування пені. Як вбачається з вищенаведених норм закону, пеня нараховується за прострочення зобов'язання. Договором передбачено відстрочення платежу до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже нарахування штрафних санкцій можливе саме з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Нарахування пені має бути здійснено так:
4 199, 98 грн. ( борг за лютий 2013 року з врахуванням часткової оплати) х 81 день х 7,5% ( облікова ставка НБУ з 21.03.2013 року по 09.06.2013 року)/365 днів = 69, 90 грн.
4 199, 98 грн. ( борг за лютий 2013 року з врахуванням часткової оплати) х 60 днів х 7 % ( облікова ставка НБУ з 10.06.2013 року по 09.08.2013 року)/365 днів = 48,33 грн.
4 131,17 грн. х 51 день х 7,5 % ( облікова ставка НБУ з 21.04.2013 року по 09.06.2013 року)/365 днів = 43,30 грн.
4 131,17 грн. х 60 днів х 7 % ( облікова ставка НБУ з 10.06.2013 року по 09.08.2013 року)/365 днів = 47, 54 грн.
4 594, 80 грн. х 21 день х 7,5 % ( облікова ставка НБУ з 21.04.2013 року по 09.06.2013 року)/365 днів = 19,83 грн.
4 594, 80 грн. х 60 днів х 7 % ( облікова ставка НБУ з 10.06.2013 року по 09.08.2013 року)/365 днів = 52, 87 грн.
4 594, 80 грн. х 50 днів х 7 % ( облікова ставка НБУ з 10.06.2013 року по 09.08.2013 року)/365 днів = 44,06 грн.
4 594, 80 грн. х 19 днів х 7 % ( облікова ставка НБУ з 10.06.2013 року по 09.08.2013 року)/365 днів = 16,74 грн.
Отже матеріалами справи підтверджується сума пені в розмірі 342, 57 грн., проте позивачем визначена до стягнення сума пені в розмірі 292, 54 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України повинна застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь
виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть
участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання, та те, що розміри пені, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача можуть суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, а також враховуючи, що порушення грошових зобов'язань з боку відповідача сталось з об'єктивних причин, наведених відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити нарахований розмір пені, стягнувши з відповідача 29,25 грн. пені.
При цьому, при визначенні виняткових обставин, суд керувався наступним: стороною у дійсному договорі є Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, фінансування якого у відповідності до статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Саме важливість функцій Збройних Сил України, визначених статтю 1 Закону України «Про Збройні Сили України» до яких Конституцією України віднесено оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, а також залежність відповідача при виконанні прийнятих на себе обов'язків щодо сплати суми заборгованості за договором від узгодженості дій Державної казначейської служби України в Автономній республіці Крим та розпорядника кошторису першого ступеню - Міністерства Оборони України, є винятком, який заслуговує урахування інтересів боржника при визначенні розміру пені та, відповідно, її зменшення.
При цьому, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.
Відповідно до пункту 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі зменшення господарським судом на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
У судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повне рішення складене 01.10.2013р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 32-34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Кримської філії ПАТ «Укртелеком» 26 710,88 грн. заборгованості, 141, 79 грн. -3% річних , 29,25 1 грн. пені 1720, 50 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М. Гризодубова
