Справа № 4с-56/14
Провадження760/3959/14-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2014 року Соломянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Букіної О.М.
при секретарі: Назарчук Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві Гресь Тетяни Олександрівни,
в с т а н о в и в :
25 лютого 2014 року заявник звернулася до суду зі скаргою на постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. та просила визнати незаконними та скасувати постанови у виконавчому провадженні ВП №41731380 та № 41731213 від 31.01.2014 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2 -2978/13 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Обгрунтовуючи скаргу, заявник зазначив, що оскаржувані постанови, які були їй відправлені поштою простою кореспонденцією, вона отримала 16.02.2014 року.
Заявник вважає, що постанови про відкриття виконавчого провадження були винесені, із порушеннями вимог чинного законодавства.
Посилається, що в постанові було вказано про стягнення коштів із заявника та інших боржників у повному обсязі , тоді як у виконавчому листі зазначалося про стягнення коштів у солідарному порядку із заявника та інших боржників, тобто заінтересованих осіб, заява про відкриття виконавчого провадження була подана особою без відповідних на те повноважень.
Крім того, у постановах зазначено стягувача Центр обслуговування споживачів №2, разом з тим, стягувачем є КП «Дирекція з управляння та обслуговування житлового фонду» Солом»янської районної в м.Києві державної адміністрації», тобто було вказаного відокремлений підрозділ стягувача.
Крім того, заявник вважав, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена з порушенням строків передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», та направлено невчасно боржнику, внаслідок чого заявник був позбавлений можливості добровільного виконання рішення, оскільки отримав постанову 16.02.2014 року, тоді як строк для добровільного виконання встановлено до 06.02.2014 року.
Також заявник вважає, що підлягають скасуванню як незаконні постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. від 31.01.2014 року про арешт коштів боржника посилаючись на те, що дії держвниконавця не узгоджуються з вимогами ЗУ «Про виконавче провадження» при їх винесенні.
Заявник у судовому засіданні підтримав доводи скарги та просив її задовольнити посилаючись на те, що її права, як боржника у виконавчого провадженні порушені.
Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подану скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. у судовому засіданні заперечував проти скарги, просив у її задоволенні відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість винесених ним у виконавчому провадженні постанов.
Представник Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Встановлено, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.08.2013 року , було стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь КП «Дирекція з управляння та обслуговування житлового фонду» Солом»янської районної в м.Києві державної адміністрації» заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами за період з 01.01.2010 -01.03.2013 р.р. у сумі 6034, 29 грн. та судовий збір у розмірі 229,40 грн.
Встановлено, що на виконання вищезгаданого рішення суду , 17.12.2013 року стягувачу було видано виконавчі листи № 2-2978/13 .
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Встановлено, що 27.01.2014 року до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві надійшов на виконання в/л 2-2978/13 Солом'янського районного суду м. Києва від 17.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Дирекція з управляння та обслуговування житлового фонду» Солом»янської районної в м.Києві державної адміністрації» заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами за період з 01.01.2010 -01.03.2013 р.р. у сумі 6034, 29 грн. та судовий збір у розмірі 229,40 грн.
Встановлено, що вказаний вище виконавчий лист було пред'явлено до виконання уповноваженим представником стягувача, що підтверджується супровідним листом від 05.01.2014 року за №179 та належним чином оформленою довіреністю за №9 від 10.01.2014 року КП «Дирекція з управління та обслуговування» Солом»янської районної в м.Києві державної адміністрації на ім»я начальника Центру обслуговування споживачів №2 Кваші Т.Н., в якій, зокрема, зазначені повноваження щодо пред»явлення виконавчого документу до виконання.
Як вбачається з поданої заяви, стягувач просив відкрити в примусовому порядку виконавче провадження по вказаних вище виконавчому листі та накласти арешт на майно та кошти боржника.
Таким чином, 31.01.2014 року на підставі ст. ст.17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та відповідно до ч.3 ст. 19 Закону накладено арешт на все майно боржника в межах суми стягнення.
Таким чином, посилання заявника на те, що державним виконавцем порушено її права в частині відкриття виконавчого провадження та накладення арешту, суд вважає безпідставним.
Вбачається , що у виконавчому листі зазначено про солідарне стягнення заборгованості з боржників, а тому посилання заявника на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження не вірно зазначено порядок стягнення заборгованості , суд вважає безпідставним та необґрунтованим.
Та обставина, що у оскаржуваних постановах помилково зазначено стягувача Цент обслуговування споживачів №2, тобто особи, яка пред»явила виконавчі листи до примусового виконання на підставі вказаної вище довіреності від 10.01.2014 року, в розумінні вимог ЗУ «Про виконавче провадження» не може свідчити про порушенням прав боржника у виконавчому провадженні.
Крім того, в розумінні вимог ЗУ «Про виконавче провадження» дані обставин не свідчить про зміну сторони виконавчого провадження чи зміну найменування стягувача.
Встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту направлено стягувачу та боржнику, простою кореспонденцію та як визнано боржником в суді, отримано 16.02.2014 року.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2014 року строк для добровільного виконання встановлений до 06.02.2014 року.
Згідно із ч.2 ст. 25 Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Встановлено, що державним виконавцем у супровідному листі було роз'яснено сторонам їх права та обов'язки передбачені ст. 12 ЗУ « Про виконавче провадження».
В судовому засіданні заявник посилався на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження вона отримала з запізненням та була позбавлена можливості у визначений державним виконавцем строк добровільно виконати рішення суду, що на її думку є порушенням її прав.
Відповідно до ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.
Разом з тим, знаючи свої права, як боржника у виконавчому провадженні, боржник не звернувся з заявою до держвиконавця про відкладення виконавчих дій, у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Встановлено та сторонами не заперечувалося , що боржником на час розгляду скарги та наданий для добровільного виконання строк, рішення не виконане та жодних дій щодо його виконання не вчинено.
Суд погоджується, що дії державного виконавця щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження простою кореспонденцію не можна вважати такими, що відповідають вимогам п.1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження».
Разом з тим, суд вважає, що незважаючи на те, що боржник отримала постанову про відкриття виконавчого провадження простою кореспонденцію та після закінчення строку для добровільного виконання рішення суду, суд не знаходить підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2014 року, як незаконної.
Поновлення порушених прав боржника в даному випадку можливо шляхом звернення з відповідною заявою в порядку відкладення виконавчих дій.
Таким чином, суд вважає, що посилання заявника на порушення держвиконавцем Гресь Т.О. вимог чинного законодавства при винесенні Постанови від 31.01.2014 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та як наслідок скасування даних постанов, є необґрунтованими та такими, що не можуть вважатися такими, що винесені з порушенням прав боржника, як сторони виконавчого провадження.
Суд при цьому також враховує наступне.
Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.
Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов'язковості рішень судів за ознакою територіальності - на всій території нашої держави.
На підставі ч.ч.1,2 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування,підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.1, ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.6 ст.12 Закону боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Аналізуючи викладене вище, враховуючи межі заявлених вимог та шляхи поновлення порушених прав, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 383-389 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в :
В задоволенні скарги ОСОБА_1, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання ухвали до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Суддя
