ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18.11.2013Справа № 901/3371/13Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубовової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Крим», м. Ялта
до відповідача Ялтинської міської ради, м. Ялта
про продовження строку дії договору, визнання договору укладеним та визнання права
За участю представників:
від позивача- Золотарьова І.Б., довіреність № б/н від 23.07.2013
від відповідача- Койков Д.Г., довіреність № 02.11-07/694 від 02.08.2013
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон-Крим» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Ялтинської міської ради про визнання за позивачем права на поновлення і продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 09.12.2002 року з питання строкового платного користування земельною ділянкою площею 0, 0461 га для будівництва та обслуговування центру відпочинку на воді за адресою м. Ялта, в районі пляжу Сонячний на тих же умовах і на той же 10-річний строк, про визнання відновленим і продовженим терміну дії названого договору, визнання укладеним договір про змінення договору оренди земельної ділянки від 24.09.2012 року.
Позовні вимоги мотивовані незаконним на думку позивача ухиленням відповідача від пролонгації договору оренди.
Представник відповідача позов не визнав, мотивуючи заперечення наявністю рішення ради, яким позивачеві відмовлено у пролонгації договору.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до підпункту в) частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Рішенням 44 сесії 23 скликання Ялтинської міської ради від 30.01.2002 року № 21 Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніон-Крим» ( позивач) передано в оренду земельну ділянку площею 0, 0461 га для будівництво та обслуговування центру відпочинку на воді у м. Ялта в районі пляжу Сонячний із земель Ялтинської міської Ради строком на 10 років.
09.12.2002 року на виконання названого рішення між позивачем та Ялтинською міською радою ( відповідач) укладений договір оренди земельної ділянки ( а.с. 11)
У відповідності до пункту 2.1 договору його строк становить 10 років. По закінченню строку договору Орендар ( позивач) має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому випадку зацікавлена сторона повинна повідомити письмово іншій стороні про бажання відносно пролонгації строку дії договору не пізніше двох місяців до його закінчення.
Так, 25.09.2012 року позивачем надане відповідачеві повідомлення № 39 від 25.09.2012 року про поновлення строку дії договору з проектом додаткової угоди.
За результатами розгляду вказаного листа - повідомлення Ялтинською міською радою було прийнято рішення № 30 від 27.02.2013 року, яким відмовлено у поновленні договору ( а.с.56) , та яке відповідач покладає в обґрунтування своїх заперечень.
Проте, суд, дослідивши фактичні обставини справи, встановив, що Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2012 року назване рішення визнане протиправним та скасоване, Ялтинську міську раду зобов'язано розглянути на найближчій сесії лист-повідомлення про продовження терміну договору оренди земельної ділянки від 09.12.2009 року. Названа Постанова набрала законної сили 07.10.2013 року.
Так, позивач вважає, що договір вважається пролонгованим на той самий термін, що зазначений в договорі, посилаючись на приписи статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Пунктами 1-3статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Пункт 5 названої статті твердить, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Разом з тим, відповідно до пункту 34 статті 26, пункту другого статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується виключно на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такі самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як зазначив Вищий господарський суд України в пункті 2.17 Постанови Пленуму від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).
Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.
Як свідчать матеріали справи, відповідач заперечував проти пролонгації договору, проте жодних підстав для відмови у поновленні не зазначив, що у послугувало передумовою для скасування відповідного рішення ради.
Так, відповідач, згідно із постановою Ялтинського міського суду, мав би розглянути лист - повідомлення позивача на найближчому пленарному засіданні.
Проте, доказів такого розгляду відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.
Крім того, відповідач не надав суду і доказів повідомлення позивача про відмову від пролонгації договору оренди, а посилання на скасоване у судовому порядку рішення є неспроможним.
Отже у такому випадку, в контексті приписів закону, винесення рішення радою з питання пролонгації строку дії договору оренди не є обов'язковою умовою.
Проте, як було наголошено вище у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.
Строк дії договору припинився 10.01.2013 року, отже у відповідності до вимог діючого законодавства, обов'язок позивача повідомити орендодавця про намір продовження договірних взаємовідносин обмежений строком, зазначеним в договорі, проте у будь-якому випадку, повинний бути реалізований не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору.
Тоді як позивач, порушивши вимоги статті 33 Закону України «Про оренду Землі», звернувся із листом - повідомленням лише 25.12.2012 року, хоча сторонами в договорі передбачений порядок звернення не пізніше двох місяців до закінчення договору.
Отже, позивач посилається на права, делеговані йому названою статтею, порушивши обов'язки, встановлені нею же.
Досліджуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не додержані вимоги Закону, що спростовує його позицію щодо виконання всіх його приписів зі свого боку, яке слугувало б підставою наявності права вимагати виконання зустрічних обов'язків радою.
Отже з огляду на викладене, суд дійшов висновку про невідповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, та про відсутність можливості задоволення позовних вимог на підставах, обраних позивачем.
Крім того, слід звернути увагу на те, що позивачем висунуті дві вимоги ідентичного характеру, а саме визнання відновленим і продовженим строку дії договору оренди від 09.12.2002 року та визнання укладеним договору про змінення договору оренди від 09.12.2002 року, яким позивач фактично поновив та продовжив строк дії договору ( а.с. 7).
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене та підписане 18.11.2013 року.
Судовий збір залишається на позивачеві відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя А.М. Гризодубова
