ун. № 759/17559/14-к пр. № 1-кп/759/758/14
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2014 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Дячука С.І.;
при секретарі - Миколаєнко О.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Житомирській області, українка, гр-нка України, з середньою освітою, не заміжня, працює, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судима, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,
сторони провадження: прокурор Музика А.В., обвинувачена - ОСОБА_1, представник потерпілого ТОВ «Ашан Україна гіпермаркет» - Криничний О.С.,
В С Т А Н О В И В:
У період з 15 квітня по 06 червня 2014 року ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів і з єдиною метою вирішення власних проблем матеріального характеру за рахунок чужого майна, вчинила привласнення чужого майна, яке належало ТОВ «Ашан Україна гіпермаркет» (далі - ТОВ) і було ввірено їй, ОСОБА_1, за таких обставин.
ОСОБА_1 згідно з наказом № 375-ос від 16 грудня 2013 року була призначений на посаду комплектувальника товарів гіпермаркету «Ашан-Білічі», який належить до ТОВ і розташований за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6, і з нею того ж дня був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
Виконуючи обов'язки комплектувальника товарів, пов'язані з отриманням і фасуванням товару, ОСОБА_1, діючи 15 квітня 2014 року з вказаними метою та мотивом, незаконно привласнила з полиць торгівельного залу магазину чоловічий одяг (дві футболки та поло) на загальну вартість 303 грн 60 коп, який спочатку сховала в холодильнику м'ясного відділу гіпермаркету, а приблизно о 16 год 30 хв опосередковано за допомогою своєї колеги - співробітниці ОЛІХНЕВИЧ, яка не була обізнана з дійсними намірами ОСОБА_1, перенесла до роздягальні у власну шафу під виглядом особистих речей і в подальшому заволоділа вказаними речами, винісши їх без оплати з приміщення магазину. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 06 червня 2014 року, діючи в аналогічний спосіб, заволоділа з полиць торгівельного залу магазину засобами для гоління (лезо, гель) та балетками жіночими на загальну вартість 240 грн 06 коп, якими заволоділа, винісши їх без оплати з приміщення магазину.
Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було їй ввірене.
30 вересня 2014 року між представником потерпілого КРИНИЧНИМ О.С. та ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно з даною угодою потерпілий та обвинувачена ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинна понести за вчинений злочин, а саме у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 грн, та позбавленні її права обіймати посади, що передбачають повну матеріальну відповідальність, строком на один рік, та отримана згода обвинуваченої на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинувачений та потерпілому.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим про примирення.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачена в судовому засіданні також просила вказану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, в обсязі підозри, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 та потерпілий повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, цілком розуміють права обвинуваченого, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, обвинувачена повністю відшкодувала завдані злочином збитки.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, умови угоди про примирення, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, діям обвинуваченої надана правильна правова кваліфікація за ч. 1 ст. 191 КК України, а тому наявні всі правові підстави для затвердження вказаної угоди та призначення ОСОБА_1 узгодженого сторонами цієї угоди покарання.
Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474 та 475 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Затвердити угоду від 30 вересня 2014 року про примирення між представником потерпілого - Криничним О.С., та обвинуваченою ОСОБА_1
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, за якою призначити їй узгоджене сторонами угоди про примирення від 30 вересня 2014 року покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 850 грн, з позбавленням права обіймати посади, що передбачають повну матеріальну відповідальність, строком на один рік.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ С.І. ДЯЧУК
