ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua УХВАЛА
05 серпня 2014 року Справа № 16/2154
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М., секретаря судового засідання Буднік А.М., за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився;
від ДВС: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання Інституту олійних культур Української академії аграрних наук по справі за позовом Інститут олійних культур УААН до приватного підприємства НВЦ "Зерно України" про спонукання до виконання умов договору.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 19 липня 2006 року уточнені позовні вимоги було задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 48 960,00 грн. збитків, 489,60 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
29.07.2006 року на виконання судового рішення видано наказ із строком пред'явлення до виконання до 29.07.2009 року.
21.07.2014 року позивач звернувся до суду із заявою від 15.07.2014 року про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
Клопотання про залишення заяви без розгляду суду не подано, а тому слід вважати, що позивач заяву підтримав та просить її задовольнити. Представник органу ДВС у попередньому засіданні проти задоволення заяви заперечив з мотивів, що виконавче провадження по виконанню наказу у даній справі вже двічі закривалося через відсутність у боржника майна, яке підлягає опису та арешту. Виконавче провадження в даний час знищено.
Неявка в останнє засідання представників позивача, відповідача та органу ДВС не є перешкодою у розгляді судом заяви по суті про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
В обґрунтування своєї заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання позивач посилається на те, що позивач кілька разів подавав заяву до відділу ДВС Смілянського РУЮ про відкриття виконавчого провадження. Останній раз заяву № 262 було подано 17.02.2010 року (а.с. 35).
В подальшому, не отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження за останньою заявою, позивач звернувся із запитом про хід виконавчого провадження від 04.12.2013 року № 1575 до відділу ДВС (а.с. 37), на що отримав відповідь, що 27.02.2010 року було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу даній справі. В ході проведення виконавчих дій майна та коштів, належних боржнику, не виявлено. 27.10.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу, яку було надіслано позивачу (відповідь а.с. 39).
Після отримання цієї відповіді позивачем було з'ясовано, що постанова ДВС від 27.10.2010 року та наказ у позивача відсутні. Позивач мотивує, що згідно ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження" строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання і строк, що сплив до часу такого пред'явлення, до нового строку не зараховується. Якщо виконавчий документ повертався з причини неможливості виконання судового рішення, новий строк пред'явлення виконавчого документа встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Позивач вказує, що з урахуванням прийняття відділом ДВС постанови від 27.10.2010 року про повернення виконавчого документа, новий строк пред'явлення наказу до виконання тривав протягом 3х років з 27.10.2010 року по 27.10.2013 року. Однак, оскільки позивач не отримав вчасно постанови від 27.10.2010 року, то він протягом нового трирічного строку не зміг пред'явити наказ до виконання, в зв'язку із чим просить поновити строк в порядку ст. 119 ГПК України.
Суд вважає, що заява позивача про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання до задоволення не підлягає, виходячи з такого:
У відповідності до ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла з грудня 2006 року по листопад 2010 року, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред'явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
З урахуванням цієї норми, для розрахунку триваючого строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, має значення лише останнє пред'явлення позивачем наказу до виконання, яке у позивача відбулося за заявою № 262 від 17.02.2010 року ( а.с. 35) та було реалізовано через прийняття відділом ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2010 року (а.с. 40). 27.10.2010 року органом ДВС було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна.
Позивач вказує, що він не має доказів, що дану постанову він отримав і коли це відбулося. А тому суд погоджується із позивачем, що слід вважати, що новий трирічний строк на пред'явлення наказу до виконання треба відраховувати з 27.10.2010 року.
У відповідності до ч.1 ст.119 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Також згідно з ч.1 ст.53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було об'єктивної та непереборної можливості.
Як вбачається із заяви позивача, поважність причин пропуску строку пред'явлення наказу до виконання він пов'язує із неотриманням постанови органу ДВС від 27.10.2010 року про повернення виконавчого документа та отримання цієї інформації лише із листа відділу ДВС від 21.01.2014 року. Весь цей період позивач вважав, що наказ знаходиться на примусовому виконанні.
Суд вважає, що вказані позивачем обставини не вказують на існування у позивача суттєвих перешкод у своєчасному з'ясуванні причин непред'явлення наказу до виконання в межах визначеного строку та можливість вчасного звернення для пред'явлення наказу до виконання в даному випадку залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб'єктивним характер.
Натомість щодо позивача має місце ситуація допущеної недбалості його працівників у контролі за здійсненням виконання судового рішення у даній справі. Позивач фактично підтверджує, що вважаючи, що наказ з лютого 2010 року за останньою заявою про відкриття виконавчого провадження перебуває на примусовому виконанні в органі ДВС, позивач не цікавився долею виконавчого провадження, не отримував ніякого виконання по наказу ( що могло б свідчити що виконавче провадження дійсно реально здійснюється), не знайомився із виконавчим провадженням та не перевіряв (не контролював) його здійснення.
Вчасне ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та постановою від 27.02.2010 року про відкриття виконавчого провадження (а.с. 40), дало б можливість позивачу за вказаним у постанові ідентифікатором доступу до реєстру виконавчих проваджень постійно контролювати хід виконання наказу у даній справі навіть без звернення до органу ДВС.
Таким чином, якби позивач добросовісно користувався своїми правами учасника виконавчого провадження, то протягом 3 років з часу останнього звернення позивача до органу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, позивач міг би дізнатися про хід виконання, про повернення наказу позивачу без виконання і міг би повторно пред'явити цей наказ.
Тобто, в даному випадку можливість вчасного пред'явлення наказу до виконання залежала від волевиявлення самого заявника, тобто мала виключно суб'єктивний характер.
Суд вважає, що у позивача не було ніяких поважних причин пропуску процесуального строку пред'явлення наказу до виконання, оскільки наведені позивачем обставини не вказують на існування у позивача суттєвих перешкод у своєчасному з'ясуванні причин не отримання від державної виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження та вчинення відповідних дій для розшуку наказу, та отримання його дублікату (за необхідності) в межах строку, який був встановлений для його примусового виконання.
Тобто, твердження скаржника про те, що він не міг вчинити дії, направлені на виконання рішення суду у встановлений строк не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України.
Аналогічні висновки викладено у постанові ВГСУ від 12 лютого 2014 року Справа № 5/95-10.
Суд також враховує, що законодавець не ставить можливість поновлення строку пред'явлення наказу до примусового виконання в залежність від того, чи було раніше за цим наказом відкрито виконавче провадження чи ні, тобто стягувач може звернутись з заявою про поновлення строку, а суд задовольнити цю заяву, і у разі, якщо цей наказ пред'являвся до виконання і за ним було відкрито виконавче провадження, однак потім наказ було повернуто стягувачеві (висновок з цього питання викладено у постанові ВГСУ від 15 квітня 2014 року Справа № 14/304-06-9087). Однак суд враховує, що у справі також маються і докази того, що державний виконавець вже тричі у 2006, 2009 та 2010 роках ( а.с. 26, 29, 41) приймав постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві через відсутність у боржника майна, що підлягає опису та арешту.
На вимогу суду позивач не надав доказів, що у нього є відомості про майно боржника, на яке можна звернути стягнення у новому виконавчому провадженні.
Дані обставини свідчать, що непоновлення строку пред'явлення наказу до виконання не порушить права позивача, оскільки нове виконавче провадження є безперспективним.
У матеріалах справи у різних документах вказано різні ідентифікаційні коди відповідача у справі -- 30746377, 32137295 та 01296051, що є технічною помилкою, а саме виконавче провадження здійснювалося щодо Приватного підприємства науково-виробничий центр "Зерно України" (Черкаська область, Смілянський район, с. Холоднянське, вул. Молодіжна, 19).
Згідно витягу з ЄДР (а.с. 51) підприємство відповідача в даний час перебуває в стані припинення за судовим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року у справі № 2а/2370/8185/2011, а тому не здійснює господарську діяльність.
На підставі викладеного, з урахуванням зібраних по справі доказів, заява позивача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. 119 ГПК України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України у задоволенні заяви від 15.07.2014 року про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Суддя Н.М. Спаських
