КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 754/6090/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Саламон О.Б. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
УХВАЛА
Іменем України
31 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 06 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про нарахування та виплату одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1996 - 2013 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 18.04.2014 року позовні вимоги в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 1996 -2012 р.р. залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 18.04.2014 року залишено без змін.
Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 06 червня 2014 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік відповідно до розміру, визначеного ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
Що стосується апеляційної скарги позивача, то колегія суддів звертає увагу про наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації з 01.07.2002 року. Як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалідність 2 групи встановлена з 26.03.2013 року ( відповідно до довідки МСЕК).
Листом від 02.04.2014 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації повідомлено, що позивачу проведено призначення одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю на момент встановлення ІІІ групи інвалідності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості .
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до постанови КМ України від 20.09.2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата одноразової компенсації особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється центрами по нарахуванню та виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, одноразова компенсація відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу після встановлення ІІ групи інвалідності не призначалася та не виплачувалася.
Також в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 з заявою за призначенням вище зазначеного виду допомоги.
Крім того, будь-яке рішення про відмову у призначенні (або призначення) компенсації позивачу Управлінням не приймалось. Із змісту відповіді відповідача, відмови у призначенні та виплаті позивачу вона також не містить, а відтак жодного рішення по даному питанню стосовно позивача не приймалося.
За таких підстав, відсутній факт порушення діями Управління прав та законних інтересів позивача. Відповідно, вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації є безпідставними.
Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації, є правомірним.
За таких підстав, апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає.
Що стосується апеляційної скарги відповідача, то колегія суддів зауважує про наступне.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі визначеному постановою Кабінетом Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 є неправомірними.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, що стали інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Положеннями п. 4 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2013 році встановлювати розміри соціальних виплат, передбачених, зокрема ст. 48 Закону №796-ХІІ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік, тобто в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Разом з тим, на час здійснення позивачу виплати разової грошової компенсації, Кабінетом Міністрів України нормативного акту на виконання п. 4 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» , зокрема з приводу встановлення розмірів виплат передбачених ст. 48 Закону, не приймалося, тобто не було використано право встановлювати розміри соціальних виплат, а тому вказані норми не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, Конституційним Судом України у Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Враховуючи особливість дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.
Отже, відповідач Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, нараховуючи позивачу одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, встановленому постановою Кабінетом Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.
Апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові та не можуть бути підставами для її скасування.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м.Києва від 06 червня 2014 року - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.
