Справа № 106/1620/13-к
Провадження № 1-кп/106/112/13
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.10.2013 року м. Євпаторія АР Крим
Євпаторійський міський суд АР Крим у складі:
головуючого судді Дудник А.С.
при секретарі Карпенко І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012130080000402 за обвинуваченням
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Степанаван Вірменії, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого, що має середню освіту, не одруженого, громадянина України, не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України,
за участю прокурора - Борзикової К.В.
обвинуваченого - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
потерпілого - ОСОБА_3
представника потерпілого - ОСОБА_4
В С Т А Н О В И В:
19.04.2011 року приблизно о 22-00 годині ОСОБА_1, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_3, в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно завдав ОСОБА_3 один удар ножем в область обличчя, спричинив тілесні ушкодження у вигляді різаного поранення обличчя, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що призвело за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю більше 6 днів, але не більше 21 дня.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України, тобто, умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав, разом з тим, пояснивши, що 19.04.2011 року у вечірній час він сидів на лавочці у дворі будинку АДРЕСА_3, де розпивав алкогольні напої з потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, коли ОСОБА_3 підійшов до нього та безпричинно наніс йому один удар по щоці, внаслідок чого він упав з лавочки. На його запитання стосовно причини удару потерпілий нічого не відповів та знову почав його бити кулаками в обличчя з лівого боку. Після цього він підвівся та вони з потерпілим опинилися обличчями один до одного. Для захисту він взяв у праву руку зв'язку ключів та цією рукою один раз ударив ОСОБА_3 в обличчя. Після удару потерпілого пішла кров. Визнав вину у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень, але наполягав на тому, що у нього не було умислу на їх заподіяння.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України підтверджується:
показами потерпілого ОСОБА_3, який в суді пояснив, що 19.04.2011 року у вечірній час він разом із ОСОБА_8 прямував до магазину «Молочне» по вул. Дьомишева в м. Євпаторії АР Крим, де на них очікували ОСОБА_9 та ОСОБА_10 До вказаного місця вони йшли через двір будинку АДРЕСА_3, де на лавочці сиділи ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В цей момент обвинувачений підійшов до нього та почав говорити, що він заборгував 10 гривень, але він відповів, що той помилився та спробував піти, але ОСОБА_1 наніс йому один удар ножем, який знаходився у правій руці, з права наліво зверху донизу у ліву половину обличчя, від чого у нього одразу пішла кров. Пізніше ОСОБА_11 відвіз його до травмпункту. Удар був нанесений ножем, оскільки він бачив його лезо довжиною 8-10 см. Також пояснив, що ОСОБА_1 він не бив та сумісно із ним не розпивав алкогольні напої у дворі будинку АДРЕСА_3.
Свідок ОСОБА_10 в суді пояснив, що 19.04.2011 року ввечері він зустрічався з потерпілим та ще деякими хлопцями після чого пішов додому спати. Приблизно о 23-00 годині його розбудив дзвінок ОСОБА_8, який просив про допомогу оскільки йому нанесли тілесні ушкодження. Він зателефонував ОСОБА_12, який пояснив, що везе до лікарні ОСОБА_3, оскільки у нього порізано обличчя. Коли прибув на місце, побачив ОСОБА_5 із поломаною рукою, ОСОБА_9 та побитого ОСОБА_8 Йому розповіли, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 виник конфлікт, в ході якого обвинувачений причинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження із застосуванням ножа. Як пояснив ОСОБА_5, ніж був у обвинуваченого. З приводу чого стався конфлікт, не уточнював.
Свідок ОСОБА_9 в суді пояснив, що 19.04.2011 року ввечері біля магазину «Молочне» він спілкувався з ОСОБА_3 та ОСОБА_8, пізніше до них приєдналися ОСОБА_12 та ОСОБА_10 Через деякий час ОСОБА_3 та ОСОБА_8 відійшли, а коли повернулися у ОСОБА_3 була рана на обличчі. Потерпілий пояснив, що в ході розмови з ОСОБА_1, виник мовний конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 наніс йому удар ножем в обличчя, заподіявши різану рану. ОСОБА_12 повіз потерпілого до лікарні, а вони пішли у двір, з'ясувати, що сталося та зі слів обвинуваченого дізнались, що рана була нанесена ключем або кільцем зі зв'язки, але ОСОБА_5 пояснив, що у ОСОБА_1 був ніж.
Свідок ОСОБА_11 в суді пояснив, що 19.04.2011 року домовився про зустріч із ОСОБА_12 та коли приїхав на місце, там також був ОСОБА_3, у якого на обличчі була кров. Він відвіз їх до лікарні. По дорозі йому розповіли, що в ході конфлікту ОСОБА_3 ножем порізали обличчя.
Свідок ОСОБА_12 в суді пояснив, що 19.04.2011 року ввечері він зустрівся з ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Через деякий час ОСОБА_3 та ОСОБА_8 відійшли, а коли повернулися, потерпілий тримав біля обличчя куртку та пояснив, що йому ножем порізали обличчя. Потім він побачив поріз та кров. Прізвище хлопця, який заподіяв поранення, потерпілий не називав, лише пояснив, що це був хлопець на ім'я ОСОБА_1. Пізніше під'їхав його товариш ОСОБА_11, який відвіз їх до лікарні.
Свідок ОСОБА_8 в суді пояснив, що 19.04.2011 року у вечері він прогулювався із ОСОБА_3, після чого розійшлися по домам, але пізніше знову зустрілися. Проходячи у дворі будинку АДРЕСА_3, вони зустріли обвинуваченого, який сидів на лавочці, ОСОБА_5 та хлопця на ім'я ОСОБА_5. Він відійшов в магазин, а ОСОБА_3 залишився на вулиці. Коли повернувся, побачив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбувається конфлікт, суть якого йому була незрозуміла. Потім він побачив в руці ОСОБА_1 лезо ножа довжиною приблизно 10 см. Після цього ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 удар по обличчю. Куди зникнув ніж йому не відомо. ОСОБА_3 не наносив ОСОБА_1 жодних ударів.
Вина обвинуваченого також підтверджується матеріалами кримінального провадження:
- протоколом усної заяви ОСОБА_3 від 19.04.2013 року, в якій він просить вжити заходи до малознайомого хлопця на ім'я ОСОБА_1, який 19.04.2013 року приблизно о 22 годині 30 хвилин у дворі будинку АДРЕСА_3 заподіяв йому тілесне ушкодження (а.с. 47);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 15.06.2012 року (з фото таблицею) за участю судово-медичного експерта ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_3, який за допомогою статиста та макету ножа показав, на якій відстані від нього знаходився ОСОБА_1, а також, яким чином останній заніс руку з ножем й наніс йому удар в область лівої частини обличчя, від чого у нього одразу пішла кров. Удар прийшовся в область скроневої частини, лівого ока, носу (а.с. 154-157);
- висновком повторної судово-медичної (комісійної) експертизи № 109-2013/о від 02.10.2013 року, згідно якого саме 19.04.2013 року ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження: три рани на лівій половині обличчя, які розташовані по одній умовній лінії: одне - у лівій скроневій ділянці з переходом через хвіст лівої брові на верхню повіку лівого ока; друге - на кон'юктиві лівого ока в зовнішнє-нижньому його сегменті; третє - на нижній повіці лівого ока з переходом на лівий скат носу та через кінчик носу на його праву половину (з ушкодженням хрящів носу). Всі ці ушкодження утворилися від однократної дії гострого предмету, якому притаманні ріжучі властивості. Вказані тілесні ушкодження можливо об'єднати в одне: різане поранення обличчя. Дане ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (за критерієм розладу здоров'я) тривалістю більше 6 днів, але не більше 21 дня. Рубці на обличчі ОСОБА_3, які є наслідком загоєння спричинених йому різаних ран, не порушують симетрію його обличчя, не викликають порушення міміки та інших грубих деформацій, їх вираженість з часом і під дією не хірургічних методів лікування значно зменшиться, тобто із судово-медичної точки зору вони є виправними (а.с. 234-251).
Оцінюючи докази, суд прийшов до переконання, що дане кримінальне правопорушення мало місце та було скоєно обвинуваченим.
Невизнання вини обвинуваченим в частині умислу на вчинення кримінального правопорушення суд розцінює, як спосіб захисту з наступних підстав.
Так, в суді достовірно встановлено, що 19.04.2011 року у вечірній час між обвинуваченим та потерпілим відбувся конфлікт, в ході якого потерпілому спричинені тілесні ушкодження. Дана обставина не оспорювалась учасниками процесу. Як пояснив в суді потерпілий, в результаті безпідставних претензій обвинуваченого відносно боргу в сумі 10 гривень, між ними відбулась мовна перепалка, в ході якої ОСОБА_1 наніс удар ножем в область його обличчя. Даний факт також був підтверджений безпосередньо свідком вчиненого ОСОБА_8, який пояснив, що бачив в руках у ОСОБА_1 ніж, довжина леза якого була приблизно 10 см, яким він наніс удар по обличчю потерпілого, при цьому жодних ударів потерпілий обвинуваченому не наносив. Більш того, як виходить з висновку повторної судово-медичної (комісійної) експертизи № 109-2013/о від 02.10.2013 року, всі ушкодження утворилися у потерпілого від однократної дії гострого предмету, якому притаманні ріжучі властивості. Таким чином, доводи обвинуваченого відносно того, що пошкодження потерпілому він наніс зв'язкою ключів неспроможні, а отже, суд їх до уваги не бере. Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про неспроможність доводів ОСОБА_1 стосовно необережності його дій відносно потерпілого. Більш того, в ході відтворення обстановки і обставин події, потерпілий детальним чином показав та розповів, при яких обставинах йому були спричинені тілесні ушкодження.
Судом також не беруться до уваги показання обвинуваченого відносно завдання ударів йому потерпілим, оскільки, з відповідною заявою обвинувачений до правоохоронних органів не звертався і в матеріалах кримінального провадження відсутній судово-медичний висновок експерта відносно наявності або відсутності тілесних ушкоджень у обвинуваченого, їх локалізації і ступеня тяжкості.
Факт спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я підтверджується і висновком повторної судово-медичної (комісійної) експертизи № 109-2013/о від 02.10.2013 року, згідно якого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження: три рани на лівій половині обличчя, які розташовані по одній умовній лінії: одне - у лівій скроневій ділянці з переходом через хвіст лівої брові на верхню повіку лівого ока; друге - на кон'юктиві лівого ока в зовнішнє-нижньому його сегменті; третє - на нижній повіці лівого ока з переходом на лівий скат носу та через кінчик носу на його праву половину (з ушкодженням хрящів носу). Всі ці ушкодження утворилися від однократної дії гострого предмету, якому притаманні ріжучі властивості. Вказані тілесні ушкодження можливо об'єднати в одне: різане поранення обличчя. Дане ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (за критерієм розладу здоров'я) тривалістю більше 6 днів, але не більше 21 дня. (а.с. 234-251). Виходячи з вищевикладеного, суд не бере до уваги висновки судово-медичних експертиз №№ 457, 141, 89, оскільки вони були проведені на підставі медичної документації, яка була оформлена з порушенням вимог щодо її ведення, а також враховуючи те, що при наданні медичної допомоги ОСОБА_3 в Євпаторійській міській поліклініці були порушені протоколи і стандарти діагностики та лікування, а також, за відсутності контролю за якістю надання медичної допомоги та експертизи тимчасової непрацездатності, що було виявлено клініко-терміновою комісією травматологічного профілю управління охорони здоров'я Євпаторійської міської Ради (а.с. 81-86).
Доводи потерпілого ОСОБА_3 стосовно того, що діями обвинуваченого йому було спричинено непоправне знівечення обличчя, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, суд не бере до уваги з наступних підстав.
Дійсно, для кваліфікації дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України за ознакою непоправного знівечення обличчя, шкода здоров'ю, яка спричиняється потерпілому за ступеням тяжкості може бути різною та не має вирішального значення для визнання непоправного знівечення обличчя тяжким тілесним ушкодженням.
Разом з тим, тілесне ушкодження, яке полягає у непоправному знівеченні обличчя має місце тоді, коли ушкодження обличчя, будучи непоправимим, надає обличчю огидного, потворного вигляду. При цьому обов'язковим є наявність двох ознак: непоправність ушкодження і знівечення обличчя.
Непоправне знівечення обличчя має місце у тому випадку, якщо спричинені тілесні ушкодження не можуть зникнути або стати менш вираженими за спливом часу або під впливом не хірургічних засобів, а також придають обличчю відштовхуючий, потворний вигляд, який не узгоджується із загальновизнаними уявленнями про людське обличчя.
Вирішення питання про спотворення обличчя виходить за межі спеціальних знань експерта, оскільки, дана ознака є естетичною, тобто в даному випадку оцінюється не ступінь шкоди фізичного здоров'я потерпілого, а ступінь зміни природного вигляду обличчя в негативну сторону. У даному конкретному випадку питання про спотворення потерпілого вирішується судом з врахуванням характеру, локалізації, ступеня незгладимості рубця.
Таким чином, наявність або відсутність знівечення обличчя встановлюється судом з урахуванням думки експертів відносно незгладимості спричинених тілесних ушкоджень. Недостатньо для подібної кваліфікації дій обвинуваченого лише наявність незгладимості тілесних ушкоджень у потерпілого. В даному випадку, суд, виходячи з об'єктивних критеріїв, приймає рішення про наявність знівечення обличчя, або про його відсутність.
В ході судового провадження, судом не було встановлено знівечення обличчя потерпілого. Наявність рубців на лівої половині обличчя потерпілого, не тягне за собою деформацію обличчя в цілому, не притягує до себе увагу оточуючих та не викликає відрази при погляді на обличчя потерпілого.
Крім того, згідно висновку повторної судово-медичної (комісійної) експертизи № 109-2013/о, рубці на обличчі ОСОБА_3, які є наслідком загоєння спричинених йому різаних ран, не порушують симетрію його обличчя, не викликають порушення міміки та інших грубих деформацій, їх вираженість з часом і під дією не хірургічних методів лікування значно зменшиться, тобто із судово-медичної точки зору вони є виправними.
На підставі викладеного, судом вбачаються в діях обвинуваченого ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинуваченим скоєно кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, характеризується він задовільно, раніше не судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі, оскільки вказана міра покарання, на думку суду, буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, однак, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання та особу обвинуваченого, не максимальне, передбачене санкцією статті.
Оскільки в ході досудового розслідування обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строк покарання слід обчислювати з момент виконання вироку.
Що стосується заявленого потерпілим ОСОБА_3 цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд дослідив його та прийшов до наступного.
Право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди передбачено ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1168 Цивільного кодексу України.
Так, потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов, згідно якого він просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь: 7 106 гривень 32 копійки у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Так, потерпілим в обґрунтування заявленого позову в частині відшкодування витрат на лікування у сумі 6 816 гривень 14 копійок надано копії квитанцій на вказану суму, проте зазначені квитанції не можуть бути взяти до уваги судом як допустимий доказ, оскільки відсутні їх оригінали, крім того, зазначені копії ніким не завірені. Таким чином, зазначена вимога потерпілого не знайшла свого підтвердження, у зв'язку з чим суд відмовляє у стягненні з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 витрат на лікування у сумі 6 816 гривень 14 копійок.
Що стосується вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого витрат, пов'язаних із його участю у проведенні експертизи в розмірі 290 гривень 18 копійок, суд вважає, що у їх стягненні також слід відмовити, оскільки ці витрати, за правилом ст. 118 і ч. 2 ст. 122 КПК України, здійснюються за рахунок Державного бюджету України, вийти за межі заявленого позову суд не може.
Суд також перевірив вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченого на його користь 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вказані вимоги суд знаходить законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи фізичні та моральні страждання потерпілого, якому спричинені тілесні ушкодження, з приводу яких він певний час знаходився на лікуванні, той факт, що він тривалий час відчував фізичний біль, а так само тривалість моральних переживань потерпілого, викликаних втратою звичного йому способу життя, соціальних зв'язків, суд вважає, що сума в розмірі 15 000 гривень буде розумним та справедливим розміром компенсації, перенесених потерпілим ОСОБА_3 моральних страждань.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
П Р И С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України, призначивши покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
Запобіжний захід засудженого до набрання вироком законної сили залишити колишнім - особисте зобов'язання.
Строк покарання засудженому обчислювати з моменту виконання вироку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно, після його проголошення, учасникам судового провадження.
Суддя А.С. Дудник
