ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а/229/964/12
Головуючий у 1-й інстанції: Моцний В.С.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Білоус О.В. Курко О. П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову позивачу.
Згідно зі ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він є інвалідом війни, якому відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 05 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, інвалідам війни щорічна разова грошова допомога до 5 травня виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Як встановлено судом першої інстанції позивач являється інвалідом війни, що підтверджується посвідченням наявним в матеріалах справи, а тому він має право на отримання щорічної допомоги до 5 травня в розмірах встановлених ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-XII).
Згідно частинам 1 та 4 ст. 17-1 даного Закону вказану виплату здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», обов'язок визначення розміру щорічної разової грошової допомоги покладено на Кабінет Міністрів України у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 такі положення визнані неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після 22.05.2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У 2011 році Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не зупинявся та не змінювався, тому позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у відповідності до ч. 5 ст. 14 цього Закону.
А тому, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», якою визначений розмір виплат разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися Законом (Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341).
Також, згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999р. №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.
З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, виплата щорічної допомоги до 5 травня за 2011 рік для інвалідів війни повинна становити три мінімальних пенсій за віком з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Білоус О.В.
Курко О. П.
